Після затвердження законопроекту про повернення обов’язкового технічного контролю його доведеться проходити 8 мільйонам автовласників.

Що сталося?

Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання повернути технічний контроль за легковим транспортом. Це – одна із вимог Європейського Союзу та інтеграції нашої країни у світову спільноту. Отже повернення обов’язкового технічного контролю (ОТК) автомобілів – питання найближчого часу. Україна повинна була запровадити ОТК ще 2019 року, зараз мова йде про наступний рік.

Втім, як часто буває в нашій країні, навіть хороша ініціатива як то наслідування європейських норм і вимог, втілюється у створення чергових схем. Які спричиняють протести як безпосередніх учасників процесу, так і тих, кого ініціативи уряду стосуються начебто опосередковано, але саме з кишені яких і будуть оплачуватися всі нововведення.

В даному випадку – це підприємці, які вже другий рік ведуть юридичну війну з урядом, та власники легкових автомобілів. Останні поки не здогадаються, який сюрприз «під ялинку» приготували їм урядовці, націлившись на ласий шматок у 10 мільярдів гривень – саме у стільки експерти оцінюють український ринок техогляду, учасниками якого стануть 8 мільйонів транспортних засобів.

техогляд

Як 300 мільйонів перетворити в 4 мільярди

Сьогодні, щоб проводити техогляд, підприємство має пройти три етапи: атестація (отримання ліцензії), перевірка Мінінфраструктури, включення суб’єктів в реєстр. За словами підприємців, проблеми виникають на другому етапі. Майже всі компанії, окрім обраних, отримують відмову. У поданих документах постійно знаходять вигадані помилки та неточності. І так по колу. Кожного разу нові зауваження.

Чітких регламентуючих норм діяльності при цьому не існує. Потім до підприємств, які вже декілька разів отримали відмови, звертаються представники «обраних компаній», пропонуючи співпрацю – 60/40. Тобто «обрані» беруть під свій дах ці підприємства за 40% від прибутку. Зараз техогляд проходять близько 800 тисяч авто і обсяг ринку становить близько 800 мільйонів гривень. Тобто, на кишені «обраним» завдяки «франшизі» потрапляє більше 300 мільйонів гривень. А при обсягу ринку в 10 мільярдів це буде не менше 4 мільярдів гривень чорною готівкою.

Як створюється черговий корупційний монстр

Мова – про вже доопрацьований після численних зауважень проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері безпеки експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». Як зазначено, проект передбачає істотне вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері безпеки експлуатації колісних транспортних засобів. Якщо розібратися, то він дає «зелене світло» на створення чергового корупційного монстра.

Так, право проводити обов’язковий технічний контроль транспортних засобів отримають підприємства, які матимуть висновок про відповідність вимогам законодавства. А цей самий висновок надаватиметься на договірних засадах юридичною особою, яка призначається центральним органом виконавчої влади та підпорядковується йому. Тобто, в нашому випадку Міністерство інфраструктури буде на власний розсуд призначити.

Компанії, які будуть перевіряти суб’єкти підприємницької діяльності у сфері техогляду на їх відповідність, та видавати необхідні дозволи. На сьогодні єдиною юридичною особою, яка відповідає даним вимогам та підпорядковується Міністерству інфраструктури України є ДП «ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ».

До цього підприємства не встановлюються жодних регламентуючих вимог щодо діяльності та нових повноважень. Іншими словами підприємство на власний розсуд вирішує, як проводить техогляд та відбирати собі компаньйонів у цій сфері. Неважко здогадатися, що необхідну ліцензію отримають лише «обрані» суб’єкти господарювання, що, власне відбувається й зараз.

Як зазначає Ігор Черненко, керівник громадської спілки “Суб’єкти тестування транспорту на придатність до експлуатації” (ГС СТТ), яка разом з партнерами веде судову боротьбу проти постанови Кабміну, нині є підприємства, які отримали відмову, щодо ведення своєї діяльності по шість разів (!), навіть надавши на розгляд усі необхідні документи.

Техогляд в Україні

Які ризики

У системі «ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ», яке зараз здійснює контроль за підприємствами, які проводять міжнародний технічний огляд, задіяно 22 станції. У разі запровадження легкового обов’язкового технічного контролю, кількість станцій повинна буде складати приблизно 5000. Тобто ресурси компанії мають бути збільшені приблизно в 200 разів (!). Зважаючи на стислі терміни та існуючу систему, це неможливо. А раз так, то з’являється широке та відкрите поле для зловживань. Мова про фіктивні підприємства, що займатимуться проведеннях техогляду та фіктивні довідки про його проведення. Або ж – здорожчення цін на послуги, що ляже на плечі власників транспортних засобів.

Ще одна деталь: перевіряти суб’єкти обов’язкового технічного контролю має «Укртрансбезпека». Але в найкращих традиціях сучасного Мінінфраструктури проєкт не визначає що саме є порушенням, які санкції за ці порушення. В той же час передбачається можливість зупинення підприємств у випадку направлення «інформації» Укратрансбезпекою до МВС. Яка інформація – не уточняються. Як технічно не вказується й той факт, що запропоновані нововведення суперечить приписам Закону України «Про основні засади державного (нагляду) контролю в сфері господарської діяльності».

Що кажуть підприємці

За словами Черненка, даний проєкт закону не має нічого спільного з європейським законодавством, і направлений виключно на монополізацію сфери обов’язкового технічного контролю. «Топ-менеджмент Міністерства інфраструктури України на чолі з чинним міністром Владиславом Криклієм мають бути звільнені з посади за чергову спробу утворити монополію. А законопроєкт, який в наший галузі став справжнім символом корупції і вже отримав назву «закон Криклія», відправлений разом з ним на звалище історії».

Самі ж підприємці в разі схвалення законопроекту будуть оскаржувати його прийняття у судових інстанціях. В тому числі звертатися до компетентних європейських органів з метою його правової оцінки.

Максим Розенко